Пізнавати місто я люблю пішки :) Не тільки відвідувати туристичні місця, я проходити маленькі вулички, піддивляючись за щоденним життям місцевих жителів, люблю їздити і у спальні райони, щоб відчути усю повноту міста :), люблю їсти місцеву їжу (тільки таку і їм!) і бажано поряд із тими ж місцевими :) Хоча милі туристики - тожє харашо :)
Для цього ще б згодився велосипед (не мотороллер, бо той швидкий), але, на жаль, не почуваю я себе певно на двох колесах :)
Взагалі, якщо ви їдете в Азію, вам неодмінно згодиться вміння кермувати або ровером, або мотиком, адже взяти їх там напрокат за досить невелику суму - і зручно, і легко, і приємно :) І навіть права не завжди потрібні.
Вийшовши на станції Ratcharparop я пішла :) просто так, вздовж дороги ) Мене зустрічали ось такі симпатичненькі хмарочоси
Ноги донесли до Lumphini Park - оаза посеред плексиглазу
Це місце, де тайчики йожаться, бігають групами, займаються єдиноборствами окремо і у групах, качаються, роблять дихальні вправи, грають з дітьми. Заняття фітнесом та гімнастикою тут проводять безкоштовно! О 8 ранку парк повний немолодих людей, але припускаю, що в інший час він повний молоді :) Непогано про парк написано тут.
У публічний місцях в Таї о 8 ранку і о 18 вечора грають гімн країни. І тут прослуховування гімну - не просто формальність, це явище, сповнене патріотизму, гордості і любові до країни, до короля, королеви. Абсолютно усі полишають свої справи і спиняються, аби прослухати гімн. На скільки я була вражена, коли всі бігуни, йоги зупинилися в один момент. Навіть 5річні діти на велосипедах без нагадування батьків спинили свій рух! Весь парк завмер...завмерла і я, до мурашок по шкірі захоплюючись патріотизмом тайців!!! Вдруге таку ситуацію я спостерігала уже в ЧіангМаї на вокзалі.
Також парк відомий варанами, що живуть в озері! Але ж відомий тим, хто хоч щось читає про країну! А це ж не про мене!! Словом, перелякалася я трохи, коли побачила темну тушку у воді :) Але до варанів маю теплі почуття, тож знайомство було приємним :)
Біля парку знаходиться і НайтБазар. Саме на ньому не була, але припускаю, що варто відвідати :)
Про Найт Базари можна сказати, що це дуже розумно :) Хто ж захоче торгувати і ходити за покупками під час денної спеки? Набагато приємніше зробити це вночі ) У всьому Тайланді на тому місці, де вдень була жвава дорога або ж просто вулиця, із заходом сонця починає з"являтися базар - виносять туди все - від ноутбуків, одягу, тістечок, прикрас, блокнотиків, кросівок, значків, фруктів, потриманих журналів, годинників до поламаних ляльок. Там же роблять і тайський масаж, хоча, здається, не кожен турист ризикне :)
Інший Найт Базар у Бангкоці є у самому центрі - паралельно Sanam Luang.
...словом, догуляла я тоді з важким наплічником аж до Сілому, там у гестхаусі за 250 і поселилася (кімната з кондиціонером, 6місна із 3 двоспальними ліжками, але сусідів своїх я так і не бачила). І, оскільки, у літаку я не спала і ніякими снодійними не закидувалася, годинці об 11 я уже не трималася на ногах, тому проспала на своєму ліжечку годинки 3-4 і прокинулася як огірчик - центр Місто Янголів (так тайці називають Бангкок) чекав мене!
Перший день перебування в Таї співпав із Днем Народження Королеви (ставлення до королевської сім"ї та всього,що до цього відноситься, там дуже серйозне, а за порушення по відношенню до них можна і втратити свободу на певний строк). Тому у Ваті Сутхат я попала на частину триденного моління за королеву.
Храм був наповнений людьми у білому, усі гомоніли у перерві, сміялися, знайомилися зі мною і іншими туристами (завдяки цим іншим хлопцям з Німеччини, я потім дізналася про Khaosan Road і переїхала на наступний день туди жити)..а потім почалися читання молитов і не дочекавшися кінця я вийшла під перший тайський дощ :))
Біля храму знаходять і знамениті "Гойдалки" – високі червоні тікові стовпи з різьбленою перекладиною. Раніше на ній висіли гойдалки, що використовувалися для обрядів – таких, як ушанування духа-покровителя Бангкока. На них високо розгойдувалися монахи, але оскільки обряд був доволі небезпечний і люди навіть гинули, саму гойдалку зняли, і зараз біля стовпів танцюють обрядові танці та, за традицією, випускають на волю птахів.
День мій закінчився концертом на честь королеви, куштуванням солодощів, що лежали практично біля сушених ламоп коників і жабячих лапок :) салютом та пивом Chang у барі на Каосан Род у компанії молоденьких німчиків :) Алкоголь в Таї досить дорогий, а у Бангкоці його продаж у 7-11 (відома мережа мінімаркетів) заборонений після 20:00.
Випадково наткнулася на твій блог.
ВідповістиВидалитиСкажу, що ти щаслива людина, якщо довіряєш цьому світові настільки, що можеш отак просто взяти зірватися і поїхати в невідому, незнайому країну і віддатися їй. Тобі дійсно варто заздрити, що я тихесенько (може не по чорному, а по ну... по сіренькому) робитиму. Знати цей світ значить бути його повноцінною дитиною і, головне, повноцінною людиною, чорт забирай. Так тримати, бо якщо бог створив тобі довгі і красиві ноги, варто жити відповідно, довго і красиво, на широку ногу, навіть з вузькими кишенями.
Це неймовірно, ти неймовірна.